Понеділок, 23.10.2017, 14:28
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Наукові інтернет-ресурси

ВІРТУАЛЬНІ ТУРИ ПО МУЗЕЯХ УКРАЇНИ

 
Україна — країна музеїв. Національній історико-культурній спадщині нашої держави можуть позаздрити чимало країн світу, і навіть серед країн Європи Україна включена у першу десятку за кількістю й багатством музейних збірок.
Географічна мережа музеїв України доволі розгалужена. Практично кожний районний центр має свій краєзнавчий музей. А визначні музейні колекції зосереджені в музеях столиці й найбільших регіональних центрів держави. Виділяються й окремі ареали найбільшого згущення музеїв національного значення — це Середнє Подніпров'я, Карпатський туристичний реґіон, АР Крим.
В Україні уже з'явився не один десяток музеїв, що обзавелись віртуальними музеями. Тепер можна не виходячи з дому перглядати експонати цих музеїв.
  В музеї представлено розвиток медицини в Україні з стародавніх часів до наших днів. В основу організації музею була покладена новітня концепція музеєзнавства, яка дозволила використати науково-методичні і документальні матеріали та експонати у комплексі з архітектурними, художньо-технічними і аудіовізуальними засобами.
  Сучасна експозиція Національного музею "Чорнобиль" розміщена в кількох залах загальною площею біля 1100 м2, налічує понад сім тисяч експонатів. У 1992 р., коли музей було відкрито, їх було тільки дві сотні.  Розкриті документи, карти з грифом "Таємно", фотографії, спеціальні прилади, друковані видання того часу, історичні реліквії із Чорнобильської зоні відчуження та інші унікальні експонати змушують замислитися про найболючіші проблеми сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки, заподіяні катастрофою.
  Музей був заснований зусиллями української інтелігенції наприкінці ХІХ століття як перший загальнодоступний музей Києва. 1919 року після націоналізації музей став називатися 1-м Державним, з 1924 — Всеукраїнським історичним імені Тараса Шевченка, з 1936 — Державним українським, з 1939 — Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва у 1942 році музей був об’єднаний з колекцією російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва, 1944 року попередній статус музею було відновлено. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва.
Остання назва цієї інституції — Національний художній музей України — з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва.
  Музей грошей Національного банку України відкрив свої двері для відвідувачів у березні 2004 року. Його експозиція розповідає про грошовий обіг на українських землях з давніх часів до сьогоднішніх днів. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду і сучасної незалежної України.
  Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громадськості.
Його колекційні збірки нараховують понад 50 000 одиниць збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з ХVІІ століття до сьогоднішнього часу. Проте окремі експонати датовані ІV тисячоліттям до Різдва Христового і представляють землеробну культуру, відому в археологічній та історичній науці під назвою „трипільська”. Авторами цих високохудожніх творів були гуцули, що населяли високогір’я українських Карпат Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей, а також покутяни, територія яких розмістилась між річками Прут, Дністер та Черемош.
  Життєдайна сила писанки, її неповторна краса, багатство орнаментальних композицій, а також звичаї та обряди, пов’язані з нею, лягли в основу побудови експозиції єдиного у світі Музею писанкового розпису, знаного також як «Музей писанки». 
У 2000 році в центральній частині Коломиї було спеціально зведено приміщення для музею, споруда якого виконана у формі яйця-писанки, висотою 13 м, стала своєрідною рекламою не лише музею, а й усього міста. Сьогодні музейна колекція становить понад 12 тисяч творів цього декоративно-прикладного виду народної творчості.
  У грудні 1913 року було відкрито міський природничо-історичний музей. Він був розміщений у приватному будинку Й.Заславського, що знаходився на розі Великої і Малої Морської. Основою експозиції стала колекція Е. П. Францева, котрий понад 40 років збирав предмети зоології, ботаніки, мінералогії. Після його смерті спадкоємці пожертвували увесь музей на користь міста. Першим директором музею був призначений С.І.Гайдученко. Фонди музею значно поповнилися за рахунок предметів з розкопок в Ольвії та з приватних колекцій. 1920 року музей став називатися історико-археологічним. З 1950 року музей носить звання обласного краєзнавчого.
  Сучасний музей історії Острозької академії є невід’ємною частиною діяльності університету. Експозиція музею побудована за хронологічним принципом і розкриває історію Острозької академії від заснування до сьогодні в нерозривному зв’язку з українською історією та культурою. Враховуючи важливість історії Острога та Острозької академії у розумінні загального розвитку української історії та культури, музей історії Острозької академії покликаний зберегти та популяризувати знання про розвток Острога XVI – поч. XVII ст., діяльність князів Острозьких та їх роль в українській та європейській історії. Крім того, музей займається збиранням та збереженням української культурної та мистецької спадщини, відродженням історії міста Острога від XVI ст. до наших днів.
  З метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління адміністрації доби Гетьманщини – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України у м. Києві було створено Музей гетьманства.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби.
  «Збірка» Микольського розміщена у двох невеликих будинках. Дві третини експонатів належать до військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи. «Мирна» експозиція — це книжки. Добре представлений побут бойків. Найцікавішим експонатом є сорочка, виготовлена методом боржування. На подвір'ї - криївка - конспіративне укриття українських повстанців. У криївці майже все відтворено так, як бувало насправді: криничка, пічка-буржуйка, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Всі експонати — оригінали, за винятком муляжів фігур Романа Шухевича, Василя Кука та радистки.
  У музеї знаходяться експонати, які мають світову унікальну мистецьку та історичну цінність. Серед них – срібний візантійський релікварій XI століття, який являє собою скриню для зберігання мощів святого мученика Аронта. Експозиція музею розміщена в будівлі Домініканського монастиря ХІV – XVIII ст. Концерти органної музики, які організовує музично-просвітницький відділ, відбуваються в Домініканському костелі XVIII ст. Експозиція Львівського музею історії релігії складається з кількох тематичних розділів: "Релігія стародавнього світу", "Юдаїзм", "Раннє християнство", "Вірменська церква", "Історія римо-католицької церкви", "Українська греко-католицька церква", "Православ'я в Україні", "Протестантизм", "Іслам", "Буддизм".
  В Музеї археології Батурина кожного зацікавленого ознайомлять з історією Батурина і Гетьманщини  від енеоліту до трагічних подій 1708 року. В Будинку-музеї генерального судді В.Кочубея ви дізнаєтеся про сповнену інтриг історію родини Кочубеїв, особливості  роботи генерального суду Лівобережної України, зможете пройтися стежками «Кочубеївського» парку, якими  ходила на побачення до гетьмана Івана Мазепи красуня Мотрона Кочубей. Палац гетьмана К.Розумовського є єдиним збереженим гетьманським палацом, єдиним творінням всесвітньовідомого архітектора Чарльза Камерона в Україні,  єдиною перлиною архітектури класицизму. Не залишать байдужими виставки присвячені державницькій діяльності   К.Розумовського, історії будівництва та реставрації його палацово-паркового ансамблю. В Батуринському Миколо - Крупицькому монастирі ви зможете прикластися до чудотворної   ікони Святого Миколи Чудотворця, біля  якої молилися  за Україну  наші славетні гетьмани  три століття  тому.
  У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам’яток іконопису. Експозиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства XVI – XVIII століть, побачити твори декількох поколінь іконописців. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980 – 1985 років по обстеженню храмів Волині. Завдяки зусиллям учасників експедицій сотні сакральних пам’яток, які знаходилися у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі... 
  Музей скла — самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується історія склодувства Галичини і Львова, а також діє кімната тимчасових експозицій витворів сучасних львівських склодувів. Музей скла відкритий у вересні 2006 року у рамках святкувань 750-річчя Львова. Експозиція музею поділена на два розділи «Історичне скло» і «Сучасне скло». У першому відділі представлені глечики, чарки, бокали, пивні кухлі, вівати, штофи, профітки, флакони, бальзамарії, давньоруські скляні намистини, уламки браслетів, перстнів, мозаїк та археологічні знахідки зі скла. Другий відділ має змінну експозицію, там представляються сучасні роботи львівських склодувів, що вони їх творять на щорічних Склодувних симпозіумах у Львові, які проводяться з 1989 року.
  Це майже 5600 творів УКРАЇНСЬКОГО живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва XX-XXI ст.
 
Музеї відомих українців
Музей М.С. Грушевського
Музей Михайла Грушевського - першого президента незалежної України знаходиться в будинку, де жив і працював учений і історик разом зі своєю родиною. Будинок збудували в 1909 році, але згодом в 1918 більшовики його підірвали. Через 60 років будинок повністю відновлено і з 9 листопада 2006 року він функціонує як музей.
У будинку частково збереглися печі, повністю паркет, двері, віконні рами з наборами, металеві решітки на балконах, декоративне оздоблення інтер'єрів. Кожна найменша деталь, як невід'ємна частина меморіального будинку, була відреставрована, а загублені деталі відновлені по збереженим зразкам або фотографіям.
 
Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбинського
Це садиба класика української літератури, великого гуманіста і Сонцепоклонника Михайла Михайловича Коцюбинського. Письменник придбав її в 1898 році, коли переїхав з Вінниці. Вона і нині залишається в такому вигляді, який мала за його життя. Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник видатного українського письменника Михайла Коцюбинського було засновано у вересні 1934 року з нагоди 70-річчя від дня його народження.
 
Національний музей-заповідник М.В. Гоголя
Національний музей-заповідник М.В.Гоголя є перлиною туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Міністерством культури України гоголівський маршрут включений до переліку державних туристичних маршрутів. Щодня гостинно зустрічають у гоголівській садибі усіх шанувальників творчості великого майстра слова. У колишній Василівці (тепер с. Гоголеве) жив Микола Гоголь. У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки
 
Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур
Меморіальний музей-садиба народної художниці України Катерини Василівни Білокур, де весь свій вік прожила самобутня майстриня, знаходиться у с.Богданівка. Це чарівний куточок на Загреблі, де 7 грудня 1900 року народилась Катерина Білокур, де ступала перші кроки по землі. Батьківській хаті судилося стати знаною багатьом відвідувачам з різних країн світу.
 
Літературно-меморіальний  музей  М.В. Гоголя
Історія музею розпочалася з 1909 року. Будиночок лікаря М. Я. Трохимовського, в якому 20 березня за ст.ст. 1809 року народився Микола Гоголь, завжди привертав до себе увагу. 19 квітня 1909 року біля нього було проведено мітинг громадськості села, під час якого на фронтоні будинку була прикріплена дошка, обрамлена вінком з дубового листя, з написом «Здесь в 1809 г. родился Николай Васильевич Гоголь».
 
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» 
Те, що зробив за своє життя Іван Гончар – видатний громадський і культурний діяч, талановитий скульптор, живописець та графік, самобутній народознавець і самозречений колекціонер, можна по праву назвати звитягою, адже його доробок порівнюється зі здобутками цілої наукової інституції.
1993 року в Києві було створено державний Музей Івана Гончара, однак уже по смерті його фундатора. За десятиліття він перетворився на Український центр народної культури, що проторює собі шлях за дороговказами свого незабутнього засновника: надбання української культури мають бути відкритими для суспільства, висвітлюватися вповні, віднаходити своє спадкоємництво й розвиток у всіх сферах життя нації.
 
Будинок-музей С.П. Корольова
У музеї проходять філософські дискусії, художні виставки, вечори поезії, музики, мистецькі акції, кінофестивалі. Виставковий зал став достатньо відомим і престижним. Тут вперше заявили про себе молоді обдаровані художники, подарували свою творчість глядачам і зрілі майстри. Музей став засновником Всеукраїнських і міських культурних акцій. Такими стали виставки “Космос очима дитини” і “Всеукраїнська виставка витинанки”, таким чином підтримавши тенденцію відродження національних традицій у сфері культури і мистецтва.
 
Літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка
Відкритий 27 липня 1973 року у день 120-ліття від дня народження видатного російського письменника Володимира Галактионовича Короленка. Літературна експозиція розгорнута у меморіальному приміщенні - будинку, де пройшли дитячі та ранні юнацькі роки В.Г. Короленка. Письменник великого яскравого таланту, Короленко ввійшов в історію російської літератури як автор повістей "В дурном обществе", "Слепой музыкант", "Без языка", численних оповідань, нарисів, чотирьохтомної "Истории моего современника". Короленко був яскравим публіцистом і критиком. Творча спадщина Короленка складає своєрідний літопис цілої епохи російської історії.
 
Музей Саші Путрі (Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка)
Саша прожила на Землі всього 11 років, але за цей час вона встигла створити 2279 робіт: 46 альбомів з малюнками, безліч виробів і навіть технічних креслень, які повинні були, на її думку, допомогти дорослим досягти Місяця і зробити асфальтове покриття доріг без тріщин . Малювання для Сашеньки було таким же природним, як сон і їжа, нерідко воно замінювало їй друзів і дитячі ігри. Перші художні роботи Олександра Путря почала малювати в три роки. У віці 5 років Олександрі був поставлений діагноз - лейкемія. Від неї вона і померла у віці 11 років. Після смерті Саші Путрі виставки її малюнків експонувалися більше ніж в 50 країнах світу.
Посмертно Саша Путря нагороджена Золотою медаллю Христа Спасителя, орденом Святого Миколи-Чудотворця «За примноження добра на землі», іконою «Господь Вседержитель» у срібному облачінні. Міністерство культури прийняло рішення: вся творча спадщина Саші Путрі є надбанням держави. З 1994 року Фонд захисту і підтримки талановитих дітей, очолюваний першим міським головою Полтави Анатолієм Тихоновичем  Кукобою, підтримав ідею створення «Дитячої художньої галереї імені Саші Путрі» – естетичного, творчого та педагогічного центру. Тепер це окрема затишна зала Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
 
Музей В.І. Вернадського
У 1993 році при Шишацькій спеціалізованій школі ім. В. І. Вернадського створений меморіальний, природничо-екологічний музей В. І. Вернадського, якому у 2004 році присвоєно звання «Зразковий музей». Експозиції музею розміщені у двох залах: науково-просвітницькому та меморіальному. У шкільний науковий комплекс музею входять кабінети біології та довкілля. Музей В.І. Вернадського займає особливе місце в структурі школи нового типу, використання якого забезпечує її орієнтацію в часі і просторі, в минулому, сучасному і майбутньому природи. Використання експозицій музею обумовлює самовиявлення дітей у пізнавальному процесі.
 
Літературно-меморіальний музей М.Т. Рильського
Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського — присвячений українському поетові, перекладачеві і громадському діячеві Максиму Тадейовичу Рильському, розміщений у його будинку в київському Голосієво. Знаменитий український поет Максим Рильський (1895 - 1964) прожив у цьому будинку останні 13 років життя (1951-1964), в якому він створив свої поетичні твори - збірки «Троянди й виноград», «Зимові записи», «Вечірні розмови».
 
Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе
Музей-майстерню Івана Кавалерідзе було засновано у 1993 році на Андріївському узвозі, в будинку № 21, де у 1911 році митець працював над пам'ятником княгині Ользі. Тут зберігається понад 5000 експонатів, присвячених життю і творчості майстра. При музеї-майстерні працює галерея «У домі Івана Кавалерідзе». Іван Петрович Кавалерідзе був генієм. Український Мікеланджело - так його називають. Один з найвидатніших українських Майстрів минулого століття.
 
Будинок-музей М.К. Заньковецької
Серед багатьох міст і містечок, де бувала М.Заньковецька, особливе значення у її творчому житті і долі має Київ. Він дорівнявся до її рідних Заньок (тепер село Ніжинського району Чернігівської області), де 3 серпня (за н.ст.) 1854 року народилася майбутня актриса, тому що в Києві вона провела останні роки свого життя (1918-1934).
 
Квартира-музей П.Г.Тичини
Ми знаємо Павла Григоровича, передусім, як ліричного поета, проте він був також відмінним художником та музикантом. Крім того, йому довелося попрацювати у владній верхівці: він був Головою Верховної Ради УРСР, а також Міністром освіти колишньої республіки. На державній роботі Павло Тичина отримав цю простору квартиру у центрі Києва. Зараз тут – літературно-меморіальний музей-квартира, присвячений життю і творчості поета.
 
Музей Григорія Сковороди
Григорій Сковорода – засновник української філософії, поет, педагог, просвітитель України «безумного і мудрого» XVIII століття, перший український байкар, а ще – музикант, співак, композитор, передовсім же – народний мудрець. На території музейного парку знаходяться улюблені місця поета (700-річний дуб, криниця), могила філософа, пам’ятник Григорію Савичу роботи І. П. Кавалерідзе.
 
Музей Уласа Самчука
Музей відкрито 20 лютого 2007 р. – у 102-річницю від дня народження письменника Уласа Самчука (1905—1987 рр.). Розмістився він в залах Будинку вчених. Музей має свої особливості, якими вирізняється з-поміж подібних закладів. По-перше, його експозиція, висвітлюючи головні творчі здобутки Уласа Самчука, зосереджує увагу на впливі особистості письменника на весь український літературний процес ХХ ст. По-друге, експозиція відкриває глядачеві те гроно ще й досі належно не поцінованих письменників, яке несло у світ справжнє українське художнє слово, продовжуючи традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.
 
Шевченківськими місцями
Роль Тараса Григоровича Шевченка – геніального поета, прозаїка, художника, фольклориста, етнографа, громадського діяча – в нашій культурі неоціненна. Музеї відіграють відповідну роль у висвітленні життя і творчості Шевченка. Пропонуємо здійснити віртуальні екскурсії шевченківськими місцями
 
Шевченківський Національний Заповідник
Шевченківський національний заповідник у Каневі є найдавнішим історико-культурним заповідником в Україні і першим із закладів, удостоєних статусу національного. Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли українська земля навіки прийняла тіло співця свободи, пророка національного відродження, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Відразу ж гора перейменована канівцями на Тарасову гору.
Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю», впорядковано його могилу та встановлено монументальний чавунний пам'ятник-хрест за проектом академіка архітектури В.Сичугова.
10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам'ятника (скульптор М.Манізер, архітектор Є.Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори В.Кричевський, і П.Костирко). Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 року «Тарасова світлиця» - перший народний музей Тараса Шевченка.
Нині Шевченківський національний заповідник - широко відомий у світі культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори, а також здійснює на своїй території охорону пам'яток культури від доісторичних часів до сьогодення та природного ландшафту. Загальна площа охоронних зон - 2500 га. У складі заповідника 8 пам'яток культурної спадщини.
 
Національний музей Тараса Шевченка
Національний музей Тараса Шевченка презентує творчий доробок та життєвий шлях академіка Імператорської академії мистецтв, українського художника, поета, філософа, громадського діяча. Ідея створення Музею з’явилася одразу після смерті поета, коли його друзі почали ретельно збирати все, що було пов’язано з ним і його творчістю. В 1933 р. на базі Всеукраїнського літературного музею в Харкові було створено Галерею картин Т. Шевченка, яка почала діяти з 1934 р.
В квітні 1941 р. в Маріїнському палаці Києва відкрився Центральний музей Т.Г. Шевченка, але його діяльність була призупинена у зв’язку з початком Великої вітчизняної війни. В 1941 р. фонди музею були евакуйовані до Новосибірська, але певна кількість експонатів залишилася в Києві. Після війни, коли постало питання про розміщення музею Т. Шевченка, було обрано будівлю на бульварі Тараса Шевченка. Саме тут, де міг бувати Шевченко, 24 квітня 1949 року відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка. 31 березня 2001 р. музей отримав статус національного.
 
Будинок-музей Тараса Шевченка на Майдані Незалежності
Один з трьох шевченківських музеїв Києва. Меморіальний музей відтворює атмосферу 1846-47 рр., коли Шевченко жив у Києві аж до арешту по справі Кирило-Мефодіївського товариства. Сам будинок - раритет київської забудови першої половини ХІХ століття. Він збудований в 1835 р. і зберігся до наших днів. І вже тому він унікальний. Вулиця, на якій жив Шевченко, на той час називалася Козячим болотом. Поет оселився тут у секретаря Івана Житницького.
З часом будинок Житницького був перебудований і значно занепав. Після революції він був відданий під житло. У 1925 р. за клопотанням відомого художника, професора Архітектурного інституту Василя Кричевського, будинок був відремонтований. 10 листопада 1928 музей був урочисто відкритий для відвідувачів. Протягом 1928-1941 року він поповнювався роботами радянських художників. У війну музей сильно постраждав, але будинок уцілів. Нинішня експозиція розроблена на початку 1990-х.
 
Кімната-музей Т.Г. Шевченка
Кімната-музей Тараса Шевченка відкрита 7 березня 2004 року в приміщенні Львівського Палацу мистецтв (вул. Коперника, 17). У березні 2006 року під час урочистих Шевченківських святкувань музеєві присвоєне звання громадського. В основу створення кімнати-музею лягли оригінальні твори львівських художників, що впродовж восьми експедиції(1997-2003рр.) мандрували тими шляхами, які зі своїми роздумами пройшов Кобзар (Україна, Вільнюс, Петербург, Казахстан).
 
Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка
Музей Заповіту Т. Г. Шевченка (м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка) було відкрито 18 квітня 2008 року в колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря А. О. Козачковського. Саме в цьому будинку в ніч на 25 грудня 1845 року Т. Г. Шевченком був написаний безсмертний «Заповіт». Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію краю козацького періоду через призму її розуміння Т. Шевченком, розповідає про перебування поета на Переяславщині.
 
Музей «Кобзаря» Т.Г. Шевченка
Музей однієї книги – «Кобзаря» Т.Г. Шевченка було відкрито 19 травня 1989 р. на честь 175-річчя від дня народження. Він є відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею поета (м. Черкаси, вул. Байди-Вишневецького, 37). Розташований у меморіальному будинку, в якому з 18 по 22 липня 1859 р. у родині купців Цибульських проживав Т.Г. Шевченко.
 
Баришівський музей Т. Г. Шевченка
Баришівський музей Т. Г. Шевченка — музей у селищі Баришівка (Київська область), присвячений життю і творчості Тараса Шевченка. Засновник Баришівського музею Шевченка — український історик і радянський партійний діяч Василь Семенович Костенко (1912–2001), який подарував свою приватну колекцію шевченкіани Баришівці. Його колекція стала основою Баришівського музею, створеного 1987 року.
 
«Батьківщина Тараса Шевченка» - село Моринці
Є у с. Моринцях (Черкаська обл.) подвір’я, на якому стояла стара хата Мефодія Тютюнника, батько якого був чумаком. 1964 р. з ініціативи Івана Гончара у хаті, що вже довго стояла пусткою зробили етнографічний музей. Так і відома вона під іменем хата чумака.
 
«Батьківщина Тараса Шевченка» - село Шевченкове
В селі Шевченкове, що до 1929 року називалося Керилівка, в сім’ї кріпака зростав геніальний поет, прозаїк, художник, фольклорист, етнограф, громадський діяч Тарас Григорович Шевченко. На місці хати зараз стоїть пам’ятник «Тарас мандрує». Нажаль в кінці ХІХ ст. у хату влучила блискавка й вона згоріла. Належала вона нащадкам старшого брата Т.Г. Шевченка Микиті. На той час в тій старій хаті вже ніхто не жив, поруч стояла новозбудована хата.
 
Музей "Флігель Тараса Шевченка"
У м. Яготині (Київська обл.) праворуч від картинної галереї, у парку стоїть музей «Флігель Тараса Шевченка». Власне і будівля галереї, й парк, і флігель – залишки колись величного маєтку Кирила Розумовського, що перейшов як посаг за онукою гетьмана Варварою до Миколи Репніна-Волконського. І надалі, аж до 1917 року Яготинський маєток належав нащадкам цієї пари. Микола Репнін-Волконський особистістю був неординарною.
 
Хата на Пріорці
Улітку 1859 року після тривалих клопотань Тарас Шевченко приїхав в Україну з наміром оселитися тут. 13 липня 1859 року поет за доносом був заарештований біля села Прохорівки, а 30 липня його було доставлено до Києва. Генерал-губернатор І.І.Васильчиков після розмови з Т. Шевченком порадив йому якнайшвидше повертатися до Петербурга. Поки готувався дозвіл на виїзд, поета було передано на поруки священику Троїцької церкви о. Юхиму Ботвиновському. Не бажаючи жити в центрі міста, Шевченко вирішив підшукати собі квартиру і оселився на мальовничій київській околиці – Пріорці. Про останнє перебування Тараса Шевченка у Києві та про його життя на Пріорці писав перший біограф поета Михайло Чалий у книзі «Жизнь и произведения Тараса Шевченка» (Київ, 1882).
1989 року в будинку по вулиці Вишгородській, 5 було створено відділ Національного музею Тараса Шевченка – Меморіальний музей Т. Г. Шевченка.
 
Відео-екскурсії по музеях України
Музей слідопитів у Нових Петрівцях (відео)
Музей мікромініатюри М.Сядристого (відео)
Музей козацької страви у Пирогові (відео)
Музей народної архітектури та побуту України (відео)
Відео-екскурсії музеями Західної України (відеоканал)
Державний музей авіації України (відео)
 Музей археології Батурина (відео)
Pysanka Museum Kolomiya Ukraine (Музей писанки в Коломиї)
Музей української спелеології (відео)
Україна Музей рушника до Переяслав - Хмельницькому (відео)
Український національний музей гончарства в Опішні (відео)

SEO оптимизация



Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Переклад сайту (Translation site)
Бібліотека в соцмережах
Бібліотека у ВКонтакті Бібліотека у Фейсбуці Бібліотека у Google+ Канал бібліотеки у YouTube
Творча поличка бібліотеки
Знаменні дати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Мудрые мысли
Поиграем?
Конструктор сайтів - uCoz