Для оцінювання результативності наукової діяльності важливе місце відводиться наукометрії. Наукометрія — розділ наукознавства, що займається кількісними дослідженнями наукових документів, зокрема, такими як оцінка наукової продуктивності шляхом підрахунку кількості публікацій, оцінкою наукового визнання шляхом підрахунку кількості цитувань та візуалізацією наукових мереж і предметних галузей шляхом аналізу структури цитувань наукових документів. (https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наукометрія)
Тобто наукометрія вивчає еволюцію науки через численні вимірювання наукової інформації, такі як кількість наукових статей, опублікованих в даний період часу, цитованість і т. ін.
Бібліометрія — використання математичних та статистичних методів вивчення потоків наукових документів з метою виявлення тенденцій розвитку предметних галузей, особливостей авторства і взаємного впливу публікацій. Бібліометричні зв’язки, такі як цитування, взаємне цитування і взаємні посилання, авторське співцитування і колективне авторство, забезпечують документне підтвердження комунікацій у межах наукових галузей і між ними.
Бібліометрія зародилася в 60-і роки; пов’язана вона з кількісним аналізом документальних потоків. Термін «бібліометрія» ввів в 1969 році англійський вчений Алан Прічард. Вся бібліометрія побудована на аналізі даних про публікації — бібліографічних даних. Об’єктами вивчення при бібліометричному аналізі науки є публікації, згруповані за різними ознаками: авторами, журналами, тематичними рубриками, країнами та ін. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Бібліометрія)
В основному завдання наукометрії вирішуються спеціалізованими установами, інформаційними службами, які створюють наукометричні бази даних для дослідження публікаційної активності та цитованості авторів наукових праць.